окраїна

ОКРА́ЇНА, и, ж.

1. Крайня частина якої-небудь території; край.

На південно-східній окраїні Західно-Сибірської низовини виявлено мільярдні запаси бурих залізняків (Наука.., 8, 1958, 19).

2. Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру.

Незважаючи на багатющі природні ресурси, дореволюційний Казахстан належав до найвідсталіших окраїн Росії (Наука.., 12, 1956, 32).

3. Те саме, що око́лиця 1.

Будинки дивної краси Ростуть на пустирях окраїн… (Рильський, Сад.., 1955, 47);

Йдуть вони на окраїну міста, де трамвай поверта свою путь (Сос., І, 1957, 328).

Значення в інших словниках

1. окраїна — окра́їна іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. окраїна — -и, ж. 1》 Крайня частина якої-небудь території; край. 2》 Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру. 3》 Те саме, що околиця 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окраїна — ОКРА́ЇНА, и, ж. 1. Крайня частина якої-небудь території; край (див. край¹ 1). На південно-східній окраїні Західно-Сибірської низовини виявлено мільярдні запаси бурих залізняків (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. окраїна — ОКО́ЛИЦЯ (віддалена від центру частина населеного пункту), ОКРА́ЇНА, КРАЙ, ЦА́РИНА (за селом). В околиці Житомира було ще спокійно (І. Нечуй-Левицький); Йдуть вони на окраїну міста (В. Сосюра); Сідаю в... трамвай і їду на край міста (М.  Словник синонімів української мови