окраїна
ОКРА́ЇНА, и, ж.
1. Крайня частина якої-небудь території; край (див. край¹ 1).
На південно-східній окраїні Західно-Сибірської низовини виявлено мільярдні запаси бурих залізняків (з наук.-попул. літ.).
2. Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру.
На карті царської Росії, в південно-західному її куточку, зазначалась окраїна імперії – Малоросія, яку населяв український народ (із журн.).
3. Те саме, що око́лиця¹ 1–3.
Будинки дивної краси Ростуть на пустирях окраїн... (М. Рильський);
Йдуть вони на окраїну міста, де трамвай поверта свою путь (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)