окраїна

окра́їна

-и, ж.

1》 Крайня частина якої-небудь території; край.

2》 Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру.

3》 Те саме, що околиця 1).

Значення в інших словниках

1. окраїна — окра́їна іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. окраїна — ОКРА́ЇНА, и, ж. 1. Крайня частина якої-небудь території; край (див. край¹ 1). На південно-східній окраїні Західно-Сибірської низовини виявлено мільярдні запаси бурих залізняків (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. окраїна — ОКО́ЛИЦЯ (віддалена від центру частина населеного пункту), ОКРА́ЇНА, КРАЙ, ЦА́РИНА (за селом). В околиці Житомира було ще спокійно (І. Нечуй-Левицький); Йдуть вони на окраїну міста (В. Сосюра); Сідаю в... трамвай і їду на край міста (М.  Словник синонімів української мови
4. окраїна — ОКРА́ЇНА, и, ж. 1. Крайня частина якої-небудь території; край. На південно-східній окраїні Західно-Сибірської низовини виявлено мільярдні запаси бурих залізняків (Наука.., 8, 1958, 19). 2. Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру.  Словник української мови в 11 томах