окривджати
ОКРИВДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ОКРИ́ВДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКРИ́ВДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Те саме, що кри́вдити.
Я їй дав усі гроші, а вона мені не дала усього хліба, за що ж вона мене окривджає? (Сл. Гр.);
Вороги окривджують голоту, Та й свої торгують нею радо… (Стар., Поет. тв., 1958, 102);
— Окривдить людину хтось раз, окривдить вдруге, от і захитається в неї віра … (Стельмах, Правда.., 1961, 365).
Словник української мови (СУМ-11)