окривджати
ОКРИВДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ОКРИ́ВДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКРИ́ВДИТИ, джу, диш, док., кого, що, розм.
Те саме, що кри́вдити.
Я їй дав усі гроші, а вона мені не дала усього хліба, за що ж вона мене окривджає? (Сл. Б. Грінченка);
Вороги окривджують голоту, Та й свої торгують нею радо... (М. Старицький);
– Окривдить людину хтось раз, окривдить вдруге, от і захитається в неї віра... (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)