окрилений
ОКРИ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до окрили́ти.
Окрилений успіхом, виходив Микола з клубу (Гжицький, Вел. надії, 1963, 121);
Окрилені високими ідеями епохи, радянські шевченкознавці своїми працями збагачують духовну культуру будівників комунізму (Рад. літ-во, 5, 1964, 73);
В той день на базі злітали й сідали важкі окрилені сигари літаків, повільно обертались.. антени радарів (Собко, Срібний корабель, 1961, 41).
2. у знач. прикм. Сповнений натхнення, душевного піднесення; натхненний.
Ішов [Івоніка] справді окриленим кроком (Коб., II, 1956, 97);
Окрилене слово Івана Франка супроводжує нас у ратних подвигах і в праці (Корн., Разом із життям, 1950, 65).
Словник української мови (СУМ-11)