окублюватися
ОКУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОКУ́БЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм.
1. Звивати кубло, гніздо.
2. перен., зневажл. Осідати, оселятися де-небудь.
Поруч відважних людей окублилися боягузи (Вол., Дні.., 1958, 164);
// Установлюватися, наставати.
[Мелашка:] Там, де поберуться без кохання, .. то з такого шлюбу шкода сподіватись супокою, лихо та гармидер там зразу окубляться (Кроп., IV, 1959, 9).
Словник української мови (СУМ-11)