окуга
ОКУГА́, и́, ж., діал. Куга.
Проходила ж зима, і радісно пускали ми з окуги качок в шумливих ручаях… (Сос., Близька далина, 1960, 171);
Наробе [Позіхайлик] гарних поплавців, та не з окуги, а з якогось дерева (Морд., І, 1958, 56).
Словник української мови (СУМ-11)