окуліровка
ОКУЛІРО́ВКА, и, ж., сад.
1. рідко. Дія за знач. окулі́рувати.
От досі жаль, що я в окуліровці Був учнем недбайливим і тупим… Але признаюся: в малій головці Уже тоді жила отрута рим! (Рильський, II, 1960, 70);
Ми проходимо дослідні плантації з окуліровкою за різними способами (Смолич, День.., 1950, 58).
2. Місце, де приживлена прищепа.
Обв’язані окуліровки треба.. обгорнути землею (Озелен. колг. села, 1955, 241).
Словник української мови (СУМ-11)