окулірувати
ОКУЛІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. і без додатка, сад. Прищеплювати до дикої рослини бруньку культурної рослини.
Хоч окулірувать я так і не навик, Проте копав, садив, підв’язував щосили (Рильський, Поеми, 1957, 241);
— Хіба це фрукта? Кисле, терпке, треба окулірувати, сорт поліпшувати (Гончар, І, 1954, 481).
Словник української мови (СУМ-11)