окунь
О́КУНЬ, я, ч. Прісноводна хижа риба родини окуневих зеленувато-жовтого кольору, з чорними поперечними смугами і червонуватими нижніми плавниками.
Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Досв., Вибр., 1959, 54);
І ловилася риба в сітки — Скумбрія, окуні і бички (Воронько, Драгі.., 1959, 114).
◊ Окуні́в (окуні́) лови́ти [но́сом] — куняти.
Стоять з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто і окунів ловить, слухаючи, як славно чита.. попович (Кв.-Осн., II, 1956, 239);
Пилип-з-Конопель уже носом ловив окуні, хоч досі й умів начебто випити чарку горілки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 504).
Словник української мови (СУМ-11)