окунь
О́КУНЬ, я, ч. Прісноводна хижа риба родини окуневих зеленувато-жовтого кольору, з чорними поперечними смугами і червонуватими нижніми плавниками.
Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Досв., Вибр., 1959, 54);
І ловилася риба в сітки — Скумбрія, окуні і бички (Воронько, Драгі.., 1959, 114).
◊ Окуні́в (окуні́) лови́ти [но́сом] — куняти.
Стоять з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто і окунів ловить, слухаючи, як славно чита.. попович (Кв.-Осн., II, 1956, 239);
Пилип-з-Конопель уже носом ловив окуні, хоч досі й умів начебто випити чарку горілки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 504).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окунь — о́кунь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- окунь — -я, ч. Прісноводна хижа риба родини окуневих зеленувато-жовтого кольору, з чорними поперечними смугами і червонуватими нижніми плавниками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окунь — О́КУНЬ, я, ч. Прісноводна хижа риба родини окуневих зеленувато-жовтого кольору, з чорними поперечними смугами і червонуватими нижніми плавниками. Словник української мови у 20 томах
- окунь — Риба з ряду окунеподібних, заселяє прісні та солоні води Євразії; довж. бл. 40 см, маса бл. 2,5 кг; хижак, живиться безхребетними, рибою та ікрою; смачне м'ясо. Універсальний словник-енциклопедія
- окунь — лови́ти (но́сом) окуні́в (окуні́), жарт. Дрімати, куняти, схиливши голову вниз. Стоять (люди) з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г. Фразеологічний словник української мови