окупований

ОКУПО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окупува́ти.

Саме у Варшаву, окуповану гітлерівською армією, фашистська преса кинула найспритніших газетярів (Ле, Клен. лист, 1960, 212);

На окупованій ворогом Чернігівщині організував [Ю. Збанацький] партизанське з’єднання, став Героєм Радянського Союзу (Ю. Янов., V, 1959, 181).

Значення в інших словниках

1. окупований — окупо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. окупований — [окупованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. окупований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до окупувати. || окуповано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окупований — ОКУПО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до окупува́ти. Саме у Варшаву, окуповану гітлерівською армією, фашистська преса кинула найспритніших газетярів (Іван Ле); На окупованій ворогом Чернігівщині організував [Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. окупований — Окупо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)