окуття
ОКУТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. оку́ти, окува́ти.
2. Те, чим оковують що-небудь.
Древньоруські заступи формою схожі на сучасні, але вони складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев’яної лопати (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).
Словник української мови (СУМ-11)