окуття
ОКУТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. оку́ти, окува́ти.
Починаючи від окуття турячого рогу X соліття, у мистецтві древньої Русі і, зокрема, в дрібній пластиці неухильно відбувався процес утворення жанрів (із журн.).
2. Те, чим оковують що-небудь.
Древньоруські заступи формою схожі на сучасні, але вони складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев'яної лопати (з наук. літ.);
Служачий приніс за ним [паном] валізу, зі свинячої шкіри, з позолочуваним окуттям (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)