окутий
ОКУ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до оку́ти.
Задзвеніли віконні шибки, загупали важкі чоботи і сокири, трощачи двері, окуті міддю і бронзою (З. Тулуб);
Серед безлюдних просторів, морозом окутих, .. світились привітні, не буденні огні (С. Васильченко);
* Образно. Глуха пристань лежала ще окута мороком ночі (В. Кучер);
// у знач. прикм.
Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд..! (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)