олеандр
ОЛЕА́НДР, а, ч. Південна вічнозелена рослина — кущ або невелике дерево з ланцетоподібним листям та великими запашними квітками білого, рожевого, червоного або жовтого кольору.
Коло ганку рядком стояли чотири здорові вазони старих олеандрів, рясно обсипаних важкими китицями ясно-рожевих квіток (Н.-Лев., IV, 1956, 87);
На гострому темно-зеленому листі олеандрів застигла вранішня роса (Руд., Вітер.., 1958, 307).
Словник української мови (СУМ-11)