олжа
ОЛЖА́, і́, ж., книжн., заст. Брехня.
[Годвінсон:] Він хоче нас заплутати у невід, що сплів сам князь олжі (Л. Укр., III, 1952, 83);
Дві сили на землі: одна зорить в минуле, їй рабство — п’єдестал, олжа — підпора їй, — А перед другою — пісень всесвітніх гули, Сади майбутнього і творчості прибій (Рильський, Мости, 1948, 49).
Словник української мови (СУМ-11)