оманний
ОМА́ННИЙ, а, е. Те саме, що ома́нливий.
Розказують, що десь, колись, над морем Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні, А звідси й назва давня та пішла (Рильський, Наша сила, 1952, 85);
Коли ж придивився до дівчини ближче, то переконався, що її хрупкість оманна (Вільде, На порозі, 1955, 231);
Ось і подвір’я Марічки, приколисане сплетінням тіней і оманним нічним сяйвом (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 125).
Словник української мови (СУМ-11)