омитий
ОМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оми́ти.
Але доволі, щоб прошуміла буря, її серце, омите сльозами, цвіло й молоділо (Коцюб., II, 1955, 305);
І слово комуніста — світу Світи безмежні розкрива, І землю, кровію омиту, Пшениця веселить нова (Рильський, II, 1960, 318).
Словник української мови (СУМ-11)