омонімічний

ОМОНІМІ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до омоніма, омоніміки, омонімії.

Крім лексичних омонімів, у мові існують і інші омонімічні явища, наприклад морфологічні омоніми (три — числівник і три — наказова форма від дієслова терти) (Сл. лінгв. терм., 1957, 110).

Значення в інших словниках

1. омонімічний — омонімі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. омонімічний — -а, -е. Стос. до омоніма, омоніміки, омонімії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. омонімічний — ОМОНІМІ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до омоніма, омоніміки, омонімії. Крім лексичних омонімів, у мові існують і інші омонімічні явища, наприклад морфологічні омоніми (три – числівник і три – наказова форма від дієслова терти) (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах