омонімічний

омонімі́чний

-а, -е.

Стос. до омоніма, омоніміки, омонімії.

Значення в інших словниках

1. омонімічний — омонімі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. омонімічний — ОМОНІМІ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до омоніма, омоніміки, омонімії. Крім лексичних омонімів, у мові існують і інші омонімічні явища, наприклад морфологічні омоніми (три – числівник і три – наказова форма від дієслова терти) (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. омонімічний — ОМОНІМІ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до омоніма, омоніміки, омонімії. Крім лексичних омонімів, у мові існують і інші омонімічні явища, наприклад морфологічні омоніми (три — числівник і три — наказова форма від дієслова терти) (Сл. лінгв. терм., 1957, 110).  Словник української мови в 11 томах