оплетений
ОПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оплести́.
В руці у нього метлялася порожня оплетена сулія (Гончар, III, 1959, 127);
Солом’яна стріха, убогі віконця, Оплетені з вулиці хмелем (Граб., І, 1959, 590);
Двір був просторий, чистий, оплетений (Мирний, І, 1949, 269).
Словник української мови (СУМ-11)