опліт
О́ПЛІ́Т, о́пло́ту, ч., діал.
1. Ліса, тин.
Оплотом його [виноградник] огородив (Сл. Гр.).
2. перен. Оплот.
Там ви для правди святої Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий Чесної думки паліть! (Фр., X, 1954, 38).
Словник української мови (СУМ-11)