Словник української мови в 11 томах

оплітати

ОПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. оплі́в, оплела́, оплело́; док., перех. Те саме, що обпліта́ти.

Ящики перед завантаженням оплітали свіжовирубаними гілками вільхи (Колг. Укр., 7, 1957, 25);

Гліцинії і всякі цвітучі ліани оплітають стіни (Коцюб., III, 1956, 333);

Як виріс [Іван] та одбув "солдатчину", вернувся додому, добре грамотний, то всю громаду оплів — зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Григ., Вибр., 1959, 350);

*Образно. Тебе засудили на муки, Терновим вінком оплели, Скували і ноги і руки, З дитинства в ярмо запрягли (Граб., І, 1959, 549).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. оплітати — опліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. оплітати — ОБПЛІТАТИ, обмотува ти, обвивати, (павутинням) обсотувати; (брехнею) ОПЛУТУВАТИ, обкручувати; (плотом) обгороджувати.  Словник синонімів Караванського
  3. оплітати — -аю, -аєш, недок., оплести, -ету, -етеш; мин. ч. оплів, оплела, оплело; док., перех. Те саме, що обплітати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оплітати — ОПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. оплі́в, оплела́, оплело́; док., кого, що. Те саме, що обпліта́ти. Ящики перед завантаженням оплітали свіжовирубаними гілками вільхи (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
  5. оплітати — обсно́вувати (обпліта́ти, опліта́ти і т. ін.) / обснува́ти (обплести́, оплести́ і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) паву́к кого. Позбавляти кого-небудь свободи дій; поступово підкоряти когось, ставлячи у скрутне або безвихідне становище.  Фразеологічний словник української мови
  6. оплітати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. оплітати — Оплітати, -та́ю, -єш сов. в. оплести, -ту, -теш, гл. 1) = обплітати, обплести. Виноград оплів навкруги камінь. Левиц. Пов. 361. 2) Уплетать, уплесть, ѣсть съ аппетитомъ. Сидить хазяїн в конці стола, варенички оплітає. н. п.  Словник української мови Грінченка