опозиція

ОПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. Протидія, опір кому-, чому-небудь; протиставлення своїх поглядів, дій або своєї політики іншим поглядам, діям або політиці.

Я дуже рада, що мій план повороту через Грецію не зустрів опозиції у вас, а я чогось боялась, що зустріне (Л. Укр., V, 1956, 404).

Бу́ти (стоя́ти і т. ін.) в опози́ції до кого — чого — протидіяти, чинити опір кому-, чому-небудь, не погоджуватися з чиїми-небудь поглядами, діями і т. ін., протиставляючи їм свої погляди, дії і т. ін.

Соціалістичний пролетаріат, що стоїть на інтернаціоналістській позиції під час імперіалістської війни, не може не бути в опозиції до всякої влади, яка цю війну веде.. (Ленін, 32, 1973, 324).

2. Загальна назва партій, груп, які виступають проти правлячої партії, групи або проти політики уряду, а також парламентські фракції цих партій у буржуазних державах.

В результаті рішучої боротьби з боярською опозицією Роман зміцнив свою владу всередині князівства і висунувся в число найсильніших князів на Русі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 561);

// Група, угруповання в складі однієї партії, що виступає проти лінії її керівництва.

Песимістичні заяви опозиції напередодні XIII з’їзду [КП(б)У] відносно того, що нібито мав місце відрив партії від робітничих мас, наочно спростовані кількісним подвоєнням партії насамперед за рахунок робітників від виробництва (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 260).

3. У шаховій грі — позиція королів, коли вони протистоять один одному через одне поле шахової дошки.

Опозиція звичайно буває невигідна тій стороні, яка повинна робити хід (Перша книга шахіста, 1952, 65).

Значення в інших словниках

1. опозиція — опози́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. опозиція — Спосіб протиставлення одних політичних поглядів, ідей, дій іншим політичним поглядам, діям. Опозиція у політиці може здійснюватися на різних рівнях політичного панування, у різних видах державної і партійної влади,усередині кожної з них. англ.  Словник із соціальної роботи
3. опозиція — ОПОЗИЦІЯ – АПОЗИЦІЯ Опозиція, -ї, ор. -єю. Протидія, опір комусь, чомусь; протиставлення своїх поглядів, дій, своєї політики іншим поглядам, діям, політиці тощо. Апозиція. 1. лінгв. Прикладка.  Літературне слововживання
4. опозиція — Протидія, заперечення, незгода, протиборство, опір; (таємна) підводна течія; (хто) ЗБ. опоненти.  Словник синонімів Караванського
5. опозиція — див. опір  Словник синонімів Вусика
6. опозиція — -ї, ж. 1》 Протидія, опір кому-, чому-небудь; протиставлення своїх поглядів, дій або своєї політики іншим поглядам, діям або політиці. Бути в опозиції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. опозиція — Протистава, спротив, суперечка, переча, протиборство  Словник чужослів Павло Штепа
8. опозиція — ОПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. Протидія, опір кому-, чому-небудь; протиставлення своїх поглядів, дій або своєї політики іншим поглядам, діям або політиці.  Словник української мови у 20 томах
9. опозиція — опози́ція (від лат. opposition – протиставлення) 1. Опір, протидія, протиставлення однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам. 2. Угруповання в політичній партії, яке виступає проти загального курсу партії.  Словник іншомовних слів Мельничука
10. опозиція — Політичне угруповання, яке протистоїть правлячій групі чи урядові, а також особи, які дотримуються політичних поглядів, протилежних поглядам правлячих угруповань; парламентську о. складають партії, що на виборах опинилися у меншості й не входять до складу уряду, але засідають у парламенті.  Універсальний словник-енциклопедія
11. опозиція — ОПОЗИ́ЦІЯ (протидія, опір кому-, чому-небудь; протиставлення своїх поглядів, дій іншим поглядам, діям і т. ін.), ФРО́НДА книжн., ФРОНДЕ́РСТВО книжн. Посіпаки стежили, щоб накази (князя) виконувалися без опозиції (Г. Хоткевич).  Словник синонімів української мови
12. опозиція — Опози́ція, -ції, -цією; -зи́ції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. опозиція — рос. оппозиция протиставлення, опір, протистояння щодо певної лінії, дій або у ставленні до соціальної групи.  Eкономічна енциклопедія