ополченець

ОПОЛЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник, боєць ополчення.

Весною 1241 року Олександр Невський створив.. сильне військо, основну частину якого становили піші ополченці — селяни та ремісники (Іст. СРСР, І, 1957, 77);

Вулицю перетинала колона народних ополченців (Ткач, Крута хвиля, 1956, 92).

Значення в інших словниках

1. ополченець — ополче́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ополченець — див. воїн  Словник синонімів Вусика
3. ополченець — -нця, ч. Учасник, боєць ополчення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ополченець — ОПОЛЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник, боєць ополчення. Весною 1241 року Олександр Невський створив .. сильне військо, основну частину якого становили піші ополченці – селяни та ремісники (з навч. літ.); Вулицю перетинала колона народних ополченців (Д. Ткач).  Словник української мови у 20 томах