ополченець
ОПОЛЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник, боєць ополчення.
Весною 1241 року Олександр Невський створив.. сильне військо, основну частину якого становили піші ополченці — селяни та ремісники (Іст. СРСР, І, 1957, 77);
Вулицю перетинала колона народних ополченців (Ткач, Крута хвиля, 1956, 92).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ополченець — ополче́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ополченець — див. воїн Словник синонімів Вусика
- ополченець — -нця, ч. Учасник, боєць ополчення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ополченець — ОПОЛЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Учасник, боєць ополчення. Весною 1241 року Олександр Невський створив .. сильне військо, основну частину якого становили піші ополченці – селяни та ремісники (з навч. літ.); Вулицю перетинала колона народних ополченців (Д. Ткач). Словник української мови у 20 томах