ополчатися
ОПОЛЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОПОЛЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.
1. заст., уроч. Озброюватися для війни з ким-небудь, підійматися на війну з кимось, іти війною на когось.
Вам, палії війни, не видно ще й сьогодні, Що правди нашої нікому не здолать? Збагніть: самі собі копаєте безодню Ви, ополчаючись на трудівницьку рать! (Рильський, II, 1960, 322);
Так брати слов’янські й друзі разом ополчилися на гада, на тевтона-гада (Тич., II, 1947, 286).
2. перен. Виступати проти кого-, чого-небудь з нападками, з різкою критикою.
Значення новаторства "Русалки Дністрової" зрозуміла реакційна духовна влада в Галичині і ополчилася проти неї (Рад. літ-во, 1, 1957, 115).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ополчатися — ополча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ополчатися — -аюся, -аєшся, недок., ополчитися, -чуся, -чишся, док. 1》 заст., уроч. Озброюватися для війни з ким-небудь, підійматися на війну з кимось, іти війною на когось. 2》 перен. Виступати проти кого-, чого-небудь із нападками, з різкою критикою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ополчатися — ОПОЛЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОПОЛЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док. 1. заст., уроч. Озброюватися для війни з ким-небудь, підійматися на війну з кимсь, іти війною на когось. 2. перен. Виступати проти кого-, чого-небудь з нападками, з різкою критикою. Словник української мови у 20 томах