ополячений

ОПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ополя́чити.

Хлопці дізналися про настирливе засилання панством на Москву "ополяченого царевича Димитрія" (Ле, Хмельницький, І, 1957, 115);

Син ополяченого українського шляхтича, Мазепа дістав виховання, яке звичайно давали дітям польських феодалів (Іст. УРСР, І, 1953, 308).

Значення в інших словниках

1. ополячений — ополя́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. ополячений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ополячити. || ополячено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ополячений — Спольщений  Словник чужослів Павло Штепа
4. ополячений — ОПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ополя́чити; // у знач. прикм. Хлопці дізналися про настирливе засилання панством на Москву “ополяченого царевича Димитрія” (Іван Ле); Син ополяченого українського шляхтича, Мазепа дістав виховання, яке звичайно давали дітям польських феодалів (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах