1. Словник української мови в 11 томах

ополячений

ОПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ополя́чити.

Хлопці дізналися про настирливе засилання панством на Москву "ополяченого царевича Димитрія" (Ле, Хмельницький, І, 1957, 115);

Син ополяченого українського шляхтича, Мазепа дістав виховання, яке звичайно давали дітям польських феодалів (Іст. УРСР, І, 1953, 308).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ополячений — ополя́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ополячений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ополячити. || ополячено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ополячений — Спольщений Словник чужослів Павло Штепа
  4. ополячений — ОПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ополя́чити; // у знач. прикм. Хлопці дізналися про настирливе засилання панством на Москву “ополяченого царевича Димитрія” (Іван Ле); Син ополяченого українського шляхтича, Мазепа дістав виховання, яке звичайно давали дітям польських феодалів (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах