ополячений
ОПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ополя́чити;
// у знач. прикм.
Хлопці дізналися про настирливе засилання панством на Москву “ополяченого царевича Димитрія” (Іван Ле);
Син ополяченого українського шляхтича, Мазепа дістав виховання, яке звичайно давали дітям польських феодалів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)