опробковіння
ОПРОБКОВІ́ННЯ, я, с., спец. Зміна оболонок живих рослинних клітин внаслідок відкладання в них суберину, через що вони стають непроникними для води й повітря.
За допомогою взаємодії клітин лубу і пробкового камбію утворюється кутин — речовина, що надає забарвлення та опробковіння клітинам кори (Стол.-буд. справа, 1957, 15).
Словник української мови (СУМ-11)