опротивити

ОПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. опроти́влять, док., перех., діал. Спротивити.

Усі в селі спротивили собі Якима, всі стали віщувати йому лиху долю за його злобні проступки (Ков., Світ.., 1960, 124).

Значення в інших словниках

1. опротивити — опроти́вити дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. опротивити — -влю, -виш; мн. опротивлять, док., перех., діал. Спротивити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опротивити — ОПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. опроти́влять; док., кого, що, діал. Спротивити. (1) Опроти́вити собі́, заст. – те саме, що Спроти́вити собі́ (див. спроти́вити). Усі в селі опротивили собі Якима, всі стали віщувати йому лиху долю за його злобні проступки (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах