опротивіти
ОПРОТИ́ВІТИ, ію, ієш, док., розм. Спротивіти, остогидіти.
Цілий світ йому опротивів (Мак., Вибр., 1954, 167);
Йшли довго. Спочатку було цікаво.. Згодом почало набридати. А потім і зовсім опротивіло — хотілося вийти із строю, сісти на обочині, перепочити (Збан., Сеспель, 1961, 246).
Словник української мови (СУМ-11)