опріче
ОПРІ́ЧЕ, ОПРО́ЧЕ, прийм., з род. в., присл., заст., діал. Опріч.
Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Опріче цього сторожеві звелено було не слухати, якщо вчитель казатиме робити (Гр., І, 1963, 325);
Ні, вони не всі вкупі, — ті опроче стають (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)