опрічний

ОПРІ́ЧНИЙ, а, е, заст.

1. Окремий.

На Солом’янськім шпилі вже заманячіли опрічні малесенькі халупки та землянки без дворів, без городів (Н.-Лев., IV, 1956, 258).

2. Відмінний від інших; особливий.

— Іди служи, годи Енею, Він зна воєнне ремесло; Умом і храбростю своєю В опрічнеє попав число (Котл., І, 1952, 210);

Цей чоловік якийсь опрічний од людей (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. опрічний — опрі́чний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. опрічний — -а, -е, заст. 1》 Окремий. 2》 Відмінний від інших; особливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опрічний — ОПРІ́ЧНИЙ, а, е, заст. 1. Окремий. На Солом'янськім шпилі вже заманячіли опрічні малесенькі халупки та землянки без дворів, без городів (І. Нечуй-Левицький). 2. Відмінний від інших; особливий.  Словник української мови у 20 томах
4. опрічний — ОКРЕ́МИЙ (який міститься окремо від інших; відділений чим-небудь від інших), ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідше, ОПРІ́ЧНИЙ заст., ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Кожній отарі відвели окремий випас, окремих чабанів і доярок (З.  Словник синонімів української мови
5. опрічний — Опрі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. опрічний — Опрічний, -а, -е Особенный, отдѣльный. Пей чоловік якийсь опрічний од людей. Рк. Левиц. Умом і хвабрістю своєю в опрічнеє попав число. Котл. Ен. V. 23. Опрічна хата. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка