опрічний

ОКРЕ́МИЙ (який міститься окремо від інших; відділений чим-небудь від інших), ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідше, ОПРІ́ЧНИЙ заст., ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Кожній отарі відвели окремий випас, окремих чабанів і доярок (З. Тулуб); Забезпечити кожну сім'ю ізольованою квартирою (з газети); Він не має осібного робочого кабінету (Олена Пчілка); Мені чогось здавалось, що з опрічної кімнати от-от незабаром одчиняться двері (І. Нечуй-Левицький); Сиділа сім'я в одній окромній світлиці (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. опрічний — опрі́чний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. опрічний — -а, -е, заст. 1》 Окремий. 2》 Відмінний від інших; особливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опрічний — ОПРІ́ЧНИЙ, а, е, заст. 1. Окремий. На Солом'янськім шпилі вже заманячіли опрічні малесенькі халупки та землянки без дворів, без городів (І. Нечуй-Левицький). 2. Відмінний від інших; особливий.  Словник української мови у 20 томах
4. опрічний — Опрі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. опрічний — ОПРІ́ЧНИЙ, а, е, заст. 1. Окремий. На Солом’янськім шпилі вже заманячіли опрічні малесенькі халупки та землянки без дворів, без городів (Н.-Лев., IV, 1956, 258). 2. Відмінний від інших; особливий.  Словник української мови в 11 томах
6. опрічний — Опрічний, -а, -е Особенный, отдѣльный. Пей чоловік якийсь опрічний од людей. Рк. Левиц. Умом і хвабрістю своєю в опрічнеє попав число. Котл. Ен. V. 23. Опрічна хата. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка