опукло
ОПУ́КЛО. Присл. до опу́клий.
З імли небозводу.. випливали золоті маківки його [Києва] соборів, опукло світились назустріч, як величезні.. сонця (Гончар, II, 1959, 146);
В п’єсі "Житейське море" опукло, подекуди навіть не без гротеску, показаний побут театральної богеми (Рильський, III, 1956, 278).
Словник української мови (СУМ-11)