опус
О́ПУС, у, ч.
1. Окремий музичний твір, позначений номером серед інших творів композитора.
Тут же [на хуторі] працював він [Чайковський] і над романсами опусу 47 (Мист., 6, 1958, 37).
2. жарт., зневажл. Будь-який літературний, мистецький або науковий твір.
Опуси молодих літераторів; Сімейно-драматичний опус.
Словник української мови (СУМ-11)