опівнічний
ОПІВНІ́ЧНИЙ, а, е. Який припадає на середину ночі.
Стоять дехкани на кургані В суворий опівнічний час (Шпорта, Вибр., 1958, 142);
// Який буває або відбувається опівночі.
В небі тихий місяць лине, шле у серці промені. Зацвітай, моя шипшино, в опівнічному огні (Сос., II, 1958, 64);
Коли б знала [Катерина] свою долю, нехай би парувалися з Настею, нехай би вона забрала в свою хату п’яні злидні, опівнічні сварки і осоружні ранкові мовчанки (Мушк., Серце.., 1962, 251).
Словник української мови (СУМ-11)