опівнічний
ОПІВНІ́ЧНИЙ, а, е.
Який припадає на середину ночі.
Стоять дехкани на кургані В суворий опівнічний час (Я. Шпорта);
// Який буває або відбувається опівночі.
В небі тихий місяць лине, шле у серці промені. Зацвітай, моя шипшино, в опівнічному огні (В. Сосюра);
Коли б знала [Катерина] свою долю, нехай би парувалися з Настею, нехай би вона забрала в свою хату п'яні злидні, опівнічні сварки і осоружні ранкові мовчанки (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)