опілля

ОПІ́ЛЛЯ, я, с. Широке поле в оточенні лісів.

Значення в інших словниках

1. опілля — опі́лля іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. опілля — -я, с. Давньоруська назва безлісих чи малолісних рівнинних територій з родючими ґрунтами в межах лісових зон. || Широке поле в оточенні лісів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опілля — ОПІ́ЛЛЯ, я, с. Широке поле в оточенні лісів.  Словник української мови у 20 томах
4. Опілля — 1. давньоруська назва безлісих або малолісистих рівнинних територій з родючими ґрунтами в межах лісових зон (напр., Львівське О. — серед широколистяних лісів). Використовується під ріллю; 2. назва зх.  Універсальний словник-енциклопедія
5. опілля — ПО́ЛЕ (рівний великий безлісий простір), ЛАН, ПОЛІ́ВКА діал.; ОПІ́ЛЛЯ (в оточенні лісів). Розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле (М. Коцюбинський); Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють (Т.  Словник синонімів української мови