опілля
ПО́ЛЕ (рівний великий безлісий простір), ЛАН, ПОЛІ́ВКА діал.; ОПІ́ЛЛЯ (в оточенні лісів). Розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле (М. Коцюбинський); Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють (Т. Шевченко); Та став же старший брат та середульший На полівку вибігати, на степи високі (дума).
Словник синонімів української мови