ораторка

ОРА́ТОРКА, и, ж. Жін. до ора́тор.

Слово це Ніяк не прозаїчно продзвеніло, — І ми малій ораторці плескали Від серця щирого … (Рильський, III, 1961, 107).

Значення в інших словниках

1. ораторка — ора́торка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ораторка — -и. Жін. до оратор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ораторка — ОРА́ТОРКА, и, ж. Жін. до ора́тор. Слово це Ніяк не прозаїчно продзвеніло, – І ми малій ораторці плескали Від серця щирого... (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах