1. Словник української мови в 11 томах

ораторка

ОРА́ТОРКА, и, ж. Жін. до ора́тор.

Слово це Ніяк не прозаїчно продзвеніло, — І ми малій ораторці плескали Від серця щирого … (Рильський, III, 1961, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ораторка — ора́торка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ораторка — -и. Жін. до оратор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ораторка — ОРА́ТОРКА, и, ж. Жін. до ора́тор. Слово це Ніяк не прозаїчно продзвеніло, – І ми малій ораторці плескали Від серця щирого... (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах