ораторка
ОРА́ТОРКА, и, ж.
Жін. до ора́тор.
Слово це Ніяк не прозаїчно продзвеніло, – І ми малій ораторці плескали Від серця щирого... (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ораторка — ора́торка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ораторка — -и. Жін. до оратор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ораторка — ОРА́ТОРКА, и, ж. Жін. до ора́тор. Слово це Ніяк не прозаїчно продзвеніло, — І ми малій ораторці плескали Від серця щирого … (Рильський, III, 1961, 107). Словник української мови в 11 томах