ОРТОДО́КС, а, ч., книжн. Той, хто дотримується ортодоксальних поглядів.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
ортодокс —
ортодо́кс іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ортодокс —
-а, ч. Той, хто дотримується ортодоксальних (правовірних) поглядів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ортодокс —
Старовір, твердовір
Словник чужослів Павло Штепа
ортодокс —
ОРТОДО́КС, а, ч., книжн. Людина, яка дотримується ортодоксальних поглядів. Газетних ортодоксів у нас не траплялось, усі люди випадкові в журналістиці (В. Дрозд); Ми (я маю на оці письменників, творчу і наукову інтелігенцію) були на Вашому боці в боротьбі з ортодоксами (Б. Олійник).
Словник української мови у 20 томах
ортодокс —
ортодо́кс (від грец. ορθόδοξος – правовірний) той, що неухильно додержується певних переконань, напрямів, учень.
Словник іншомовних слів Мельничука