орішина

ОРІ́ШИНА, и, ж., рідко. Те саме, що горі́шина.

Як п’янко пахне зів’яле листя вільшини, орішини, дуба (Горд., II, 1959, 260);

*У порівн. На веранді все ще стояли три сестри, і над ними підносилася, як дуб над орішиною, постать Петра Григоровича (Панч, На калин. мості, 1965, 60).

Значення в інших словниках

1. орішина — -и, ж., рідко. Те саме, що горішина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. орішина — ОРІ́ШИНА, и, ж., рідко. Те саме, що горі́шина. Як п'янко пахне зів'яле листя вільшини, орішини, дуба (К. Гордієнко); * У порівн. На веранді все ще стояли три сестри, і над ними підносилася, як дуб над орішиною, постать Петра Григоровича (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
3. орішина — Орішина, -ни ж. Орѣховое дерево. Ой ходила. Марусечка по леваді, та садила орішину у три ряди. Мил. 145. Зеленая й орішина од сонечка ізов'яла. Чуб. V. 230.  Словник української мови Грінченка