орішок

ОРІ́ШОК, шка, ч., рідко. Зменш. до орі́х.

Поховали його [господаря] на Скавиці. Народу зійшлося, міщан, що ніде було й орішку впасти (Вовчок, І, 1955, 17);

Вертке створіння сиділо собі на вітах, шпарко добувало десь орішки і похапцем лузало їх (Досв., Вибр., 1959, 47).

Значення в інших словниках

1. орішок — -шка, ч., рідко. Зменш. до оріх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. орішок — ОРІ́ШОК, шка, ч., рідко. Зменш. до орі́х. Поховали його [господаря] на Скавиці. Народу зійшлося, міщан, що ніде було й орішку впасти (Марко Вовчок); Вертке створіння сиділо собі на вітах, шпарко добувало десь орішки і похапцем лузало їх (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
3. орішок — Орішок, -шка м. 1) ум. отъ оріх. Народу зійшлося, міщан, що нігде було й орішку впасти. МВ. І. 27. 2) Клеверъ. Харьк. 3) Птица = мишокрілик. Вх. Уг. 252. см. мишачок. 4) Печенье: кусочки тѣста, изжаренные въ маслѣ или салѣ. 5) Родъ дѣтской игры. Ив. 44.  Словник української мови Грінченка